Анотація

Актуальність: Внаслідок бойових дій одним з основних варіантів ушкодження ЛОР органів є травмування середнього та внутрішнього вуха. Актуальним на теперішній військовий час є необхідність досконало вивчити клінічні особливості перебігу баротравми середнього вуха, бактеріальне забруднення зовнішнього слухового проходу осіб, які перебувають в польових умовах, а також варіанти хірургічної допомоги пацієнтам, які отримали мінно-вибухове ушкодження.

Мета: Дослідити клінічний перебіг розриву барабанної перетинки у військовослужбовців, які отримали міно-вибухову травму в умовах бойових дій; оцінити ефективність хірургічного лікування, а саме – мембранопластики різними видами аутотканин; вивчити мікрофлору зовнішнього слухового ходу у військовослужбовців, які перебувають в польових умовах Південно-Східних регіонів України.

Матеріали та методи: Проведено аналіз 110 історій хвороб військовослужбовців, що знаходились на стаціонарному лікуванні з приводу травматичного розриву барабанної перетинки, і отримали хірургічне лікування – мембранопластику фасціальним або хрящовим аутотрансплантатом. Термін проведення хірургічного втручання після травми складав 40-60 діб. На доопераційному етапі постраждалим бійцям виконано загальний огляд ЛОР органів, ендоскопічну візуалізацію зовнішніх слухових проходів та барабанних перетинок, аудіометричне дослідження слухової функції, бактеріологічне дослідження мікрофлори зовнішніх слухових проходів.

Результати та обговорення: Особливостями розриву барабанної перетинки внаслідок міно-вибухової травми є перфорації саме передніх відділів, що потребує більш складного хірургічного доступу. При проведенні тональної порогової аудіометрії всі пацієнти мали комбіновану приглухуватість I-IV ступеня. Серед хірургічних знахідок при проведенні тимпанотомії у 7,3% випадків був відмічений розрив ланцюга слухових кісточок, що було показанням до проведення реконструкції звукопровідного апарату. Також у 1,8% випадків інтраопераційно в барабанній порожнині знайдено «перлину» холестеатоми, що могло спричинити в майбутньому серйозне ускладнення. Спектр мікрофлори зовнішнього вуха пацієнтів, що перебувають в польових умовах, не мав значних відхилень від нормального біоценозу.

Висновки: Особливостями розриву барабанної перетинки, що виникла внаслідок мінно-вибухової травми, є перфорації саме передніх відділів, що потребує більш складного хірургічного доступу. Використання аутотканин фасції скроневого м’язу або хряща вушної раковини дає високий позитивний морфологічний результат – у 88,4 та 95,7 % випадків, відповідно. Хірургічне втручання доцільно проводити не раніше, ніж через 1,5-2 міс. після отриманої травми, для очікування можливого самозагоєння барабанної перетинки, при умові дотримання суворого гігієнічного режиму, але бажано не пізніше ніж 6 міс. – для попередження розвитку хронічного отиту з можливими ускладненнями, такими як холестеатома. При плануванні хірургічного втручання отохірург повинен володіти різними методами хірургічного відновлення барабанної перетинки та бути готовим до складної реконструкції апарату звукопроведення, іноді застосовуючи штучні протези слухових кісточок.

Ключові слова: акубаротравма, розрив барабанної перетинки, тимпанопластика.