ВПЛИВ COVID-19 ІНФЕКЦІЇ НА ПЕРЕБІГ ХРОНІЧНИХ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ТА СТАН ІМУНІТЕТУ

Повідомлення 3

ВПЛИВ МУКОЗАЛЬНОЇ ВАКЦИНАЦІЇ НА ПОКАЗНИКИ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМИ ЗАПАЛЬНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ, ВАКЦИНОВАНИХ ПРОТИ COVID-19, ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Мельников ОФ, Заболотний ДІ, Волосевич ЛІ, Тимченко МД, Самбур МБ, Сидоренко ТВ, Фараон ІВ, Рильська ОГ, Смагіна ТВ, Тупіцька ОД,
Пелешенко НО, Заєць ТА

Державна установа «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України»
Email: amtc@kndio.kiev.ua

Анотація

Вступ: Застосування імунотропних препаратів при інфекційно-запальних захворюваннях є перспективним напрямом практичної медицини. Клінічними дослідженнями встановлено, що призначення хворим на хронічні запальні захворювання (ХЗЗ) верхніх дихальних шляхів (ВДШ), вакцинованим проти COVID-19 мукозальною вакциною бактеріального походження, а саме – ОМ-85, призводило до покращення перебігу у них основного отоларингологічного захворювання та зменшення кількості гострих респіраторних вірусних інфекцій. Покращення загального клінічного стану таких хворих після мукозальної вакцинації поставило питання про те, за рахунок дії яких саме механізмів це забезпечувалось.

Мета роботи: визначити вплив мукозальної вакцинації на показники системного та локального імунітету і мікробіоту секрету ротоглотки у хворих з хронічними запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, вакцинованих проти COVID-19.

Матеріали і методи: До дослідження ввійшли хворі з хронічними запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів. Вони були розподілені на 3 групи: 1-а – пацієнти з хронічними запальними захворюваннями ВДШ, які не хворіли і не вакцинувались проти COVID-19 (n=7); 2-а – хворі на хронічні запальні захворювання ВДШ, які були вакциновані проти COVID-19 (n=12); 3-я – пацієнти з хронічними запальними захворюваннями ВДШ, які хворіли на COVID-19 і були вакциновані від цього вірусного захворювання (n=15). Усім їм призначали ліофілізований лізат бактерій, які часто викликають інфекційні захворювання ВДШ (ОМ-85). Призначали препарат у відповідності з рекомендаціями виробника. 4-а (контрольна) група складалась із донорів (n=32), представлених клінічно здоровими особами, яких було обстежено до епідемії COVID-19.

Лабораторне дослідження показників системного та локального імунітету та оцінка мікробіологічних параметрів секрету ротоглотки у хворих на хронічні запальні захворювання ВДШ проводилась двічі – перед призначенням та через 6 місяців після прийому пацієнтами препарату ОМ-85. Цитотоксичну активність природних клітин-кілерів периферичної крові оцінювали за рівнем деструкції метаболічно малоактивних ядровмісних еритроцитів кур спектрофотометричним методом (Stat Fax-2100, США). Відсоток серед лімфоцитів (Лф) крові CD16+-клітин визначали за допомогою моноклональних антитіл. Вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у крові та слині оцінювали методом осадження розчином ПЕГ-6000. Концентрацію у сироватці крові γ-інтерферону (γ-ІФН) та секреторного імуноглобуліну А (sIgA) в секреті ротоглотки визначали за допомогою наборів реагентів для імуноферментного аналізу (Euroimmune) на рідері Stat Fax-2100 (США).

Якісний склад мікрофлори, що висівалася з секрету ротоглотки хворих на хронічні запальні захворювання ВДШ, ідентифікували за морфологічними, тинкторіальними, культуральними та біохімічними властивостями за стандартними методиками. Рівень обсіменіння секрету ротоглотки бактеріями оцінювали за двома параметрами: вмістом мікроорганізмів, виділених з 1,0 мл змішаної слини, який визначали як сумарний десятковий логарифм кількості колонієутворюючих одиниць (КУО) – ∑lg КУО/мл та відсотком патогенної та умовно патогенної (транзиторної) мікрофлори (ТМФ) від сумарного вмісту виділених із секрету ротоглотки мікроорганізмів.

Достовірність розбіжностей отриманих результатів оцінювали за допомогою однобічного непараметричного критерію «U» – Манна-Уітні і точного методу Фішера (EFT) та наводили у вигляді значень медіан (Ме) та квартилей (Q25-Q75).

Результати та обговорення: Можна констатувати відсутність достовірного впливу мукозальної вакцинації на такі показники системного клітинного імунітету, як загальна відносна кількість та функціональна активність природних клітин-кілерів у крові хворих на хронічні запальні захворювання ВДШ. Зниження вмісту ЦІК у крові хворих на хронічні запальні захворювання ВДШ через 6 місяців після прийому ОМ-85 виглядало як вектор і вкладалось в рамки норми. Показано, що концентрація гама-інтерферону була зниженою порівняно з такою як у донорів, так і з вихідними даними пацієнтів. Дослідженнями стану місцевого імунітету встановлено, що вміст sIgA у секреті ротоглотки пацієнтів 1-ї та 2-ї груп після прийому ОМ-85 був варіабельним та не виходив за межі норми, однак в цілому спостерігався позитивний вектор у бік підвищення концентрації цього імуноглобуліну. Після прийому препарату ОМ-85 вміст ІК у секреті ротоглотки зростав, але достовірно – лише у вакцинованих проти COVID-19.

Найбільш вагомими даними є результати зниження рівня гама-інтерферону у крові після прийому мукозальної вакцини. Можна припустити, що цей результат міг бути свідченням того, що призначення пацієнтам з хронічними запальними захворюваннями ВДШ препарату ОМ-85, незалежно від вакцинації їх проти COVID-19, з часом зменшувало у них потребу в γ-ІФН – як захисному чиннику від вірусних інфекцій, так і регуляторному факторі.

Напрям зрушень показників системного та локального імунітету у пацієнтів з хронічними запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, обумовлений прийомом імунотропного засобу бактеріального походження на тлі введення вакцини проти COVID-19 вказує на те, що мукозальна вакцинація не сприяє нормалізації у хворих вмісту та функціональної активності природних клітин кілерів, присутності γ-інтерферону та циркулюючих імунних комплексів у крові, хоча обумовлює напруження механізмів місцевого захисту слизової оболонки, що саме і може впливати на покращення їх загального клінічного стану.

Висновки: Мукозальна антибактеріальна вакцинація cприяє суттєвому зменшенню вмісту транзиторної мікрофлори і збільшенню кількості імунних комплексів у ротоглотковому секреті хворих на хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, вакцинованих проти COVID-19, і які перенесли це захворювання.

Вектор змін показників системного та локального імунітету у пацієнтів з хронічними запальними захворювання верхніх дихальних шляхів, обумовлених прийомом імунотропного засобу бактеріального походження на тлі введення вакцини проти COVID-19, вказує на те, що мукозальна вакцинація не сприяє нормалізації у них вмісту та функціональної активності природних клітин кілерів, вмісту γ-інтерферону та циркулюючих імунних комплексів у крові, хоча обумовлює напруження механізмів місцевого захисту слизової оболонки, що саме і може впливати на покращення їх загального клінічного стану.

Ключові слова: хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, COVID-19, показники системного та місцевого імунітету, вакцина ОМ-85, мікрофлора верхніх дихальних шляхів.