Анотація

Згідно даних ВООЗ, частота раптової сенсоневральної втрати слуху зростає щороку. В останній час до причин раптової сенсоневральної приглухуватості можна віднести вірусну інфекцію COVID-19, оскільки все більше випадків зниження слуху після впливу SARS-CoV-2 описано в літературі. 

Однією з форм раптової сенсоневральної приглухуватості є гостра ішемія лабіринту внаслідок різкого зменшення кровопостачання завитки через лабіринтну артерію. Відомо, що ця артерія має дуже маленький діаметр і надзвичайно чутлива до процесів згущення крові, уповільнення кровотоку, спазму, тромбоутворення.

Мета: Вивчити частоту і клінічну картину раптової сенсоневральної приглухуватості у пацієнтів, які перехворіли на COVID-19.

Матеріали і методи: Проаналізовано дані 182 обстежених пацієнтів, які перехворіли на COVID-19. Всі пацієнти були комплексно обстежені з застосуванням інструментальних методів: суб’єктивної аудіометрії, ендоскопії ЛОР-органів, реоенцефалографія (РЕГ), електроенцефалографія (ЕЕГ). За необхідності пацієнтам з порушенням слуху було проведено об’єктивні аудіометрічні обстеження – отоакустична емісія (ОАЕ), імпедансна аудіометрія, слухові викликані потенціали (СВП).

Результати та їх обговорення: Проаналізовано дані обстеження 182 пацієнтів, які перехворіли на COVID-19, та мали скарги на зміни у стані сенсорних систем – порушення слуху, нюху, смаку різного ступеня враженості і тривалості в різних комбінаціях.

Серед 182 пацієнтів, які перехворіли на COVID-19, зниження слуху відмічали 109 чоловік (59,8%). У більшості з цих пацієнтів за даними аудіологічного обстеження було виявлено сенсоневральну приглухуватість різного ступеню. У частини з цих пацієнтів мало місце однобічне зниження слуху або різке однобічне погіршення стану слухової функції у тих з них, які в анамнезі мали хронічну сенсоневральну приглухуватість. Серед них були і випадки раптової та гострої сенсоневральної приглухуватості.

На порушення слуху, зниження розбірливості мови, шум у вухах скаржились  109 (59,8%) обстежених пацієнтів, які перехворіли на CОVID-19. У частини хворих (64 (35,2%)) симптоми ураження слухової системи проявлялися безпосередньо під час захворювання, і крім зниження слухової функції та суб’єктивного вушного шуму у них часто спостерігалися також запальні прояви – у вигляді закладеності, болю у вухах тощо. У багатьох таких пацієнтів симптоми проходили або одразу, або через 1-3 місяці після одужання. Однак у 42 (23,1%) з них порушення слуху тривали і понад 4-6 міс.

У інших пацієнтів (53 (29,2 %)) порушення слуху виникали (або ж зауважувалися пацієнтами) вже після одужання – мали місце відтерміновані ознаки, які виникали після одужання і розвивалися поволі (переважно це були сенсоневральні розлади). Ознаки ураження слухового аналізатора виникали переважно через 1-2 місяці після одужання та навіть через 3-4 місяці потому. Зауважимо, що у 26,9 % пацієнтів (49 осіб) перцептивні порушення слухової функції були і до захворювання на COVID-19, а хвороба призвела до прогресування сенсоневральної приглухуватості. Крім зниження гостроти слуху, 35 (19,2 %) хворих також відмічали погіршення розбірливості мови, а 98 (53,8 %) – суб’єктивний шум у вухах.

Загалом, включаючи всі випадки порушень слуху – і ті, що виникали безпосередньо під час захворювання, і ті, що розвивалися згодом, порушення слуху у вигляді СНП були виявлені у 89 обстежених (48,9 % випадків). Серед цих 89 пацієнтів з сенсоневральними порушеннями слуху було 13 випадків раптової сенсоневральної приглухуватості внаслідок інфаркту лабіринту. Це складає 14,6% випадків, що, зважаючи на доволі рідкісні випадки такої патології, суттєво переважає загальний відсоток таких станів (1-5 %) серед випадків сенсоневральної приглухуватості.

Значною мірою вплив SARS-CoV-2 на слухову систему хворих реалізується через судинні механізми – насамперед порушення процесів зсідання крові, що призводить до утворення тромбів або геморагій, порушень гемодинаміки, в першу чергу – церебральної, та змін артеріального тиску. Отже, у даного контингенту пацієнтів є підґрунтя для розвитку інфаркту лабіринту, і ризик виникнення такої патології є високим.

У всіх обстежених пацієнтів з раптовим зниженням слуху після перенесеного COVID-19 було виявлено порушення мозкового кровообігу та функціонального стану ЦНС. Такий стан пацієнтів потребує комплексного лікування із застосуванням ноотропів, судинних препаратів, периферичних вазодилятаторів, заспокійливих засобів, антиоксидантів. У більшості пролікованих пацієнтів ми досягли позитивного ефекту після індивідуально підібраного комплексного медикаментозного лікування.

Висновки:

1. Гостра сенсоневральна приглухуватість досить часто може виникати як наслідок перенесеної вірусної хвороби SARS-CoV-2.
2. Певні прояви при COVID-19, насамперед специфічний вплив на серцево-судинну систему, як от порушення процесів зсідання крові, що призводить до ризику тромбоутворення, порушення гемодинаміки, в першу чергу – церебральної, та змін АТ створює підґрунтя для розвитку інфаркту лабіринту у даного контингенту пацієнтів.
3. Відсоток виявлення інфаркту лабіринту при сенсоневральній приглухуватості на фоні COVID-19 є вищим, ніж у загальній кількості випадків сенсоневральних порушень слуху різної етіології.
4. Своєчасна діагностика та комплексне лікування порушень слуху, які виникають на фоні COVID-19 допомагає досягти відновлення або покращення слухової функції, або ж зупинити прогресування сенсоневральної приглухуватості у складних випадках.

Ключові слова: сенсоневральна приглухуватість, порушення слуху, COVID-19, слухова функція, ішемія лабіринту.