Анотація

Актуальність: Хронічний риносинусит (ХРС) є однією з актуальних проблем сучасної оториноларингології. Традиційні схеми лікування цього стану передбачають комплексний та міждисциплінарний підходи, включаючи медикаментозне та хірургічне лікування, взаємодію з лікарями-алергологами та іншими суміжними спеціалістами. Важливо зауважити, що як обсяг функціональної ендоскопічної хірургії навколоносових синусів та носової порожнини (FESS), так і вибір методів консервативного лікування залишаються предметом численних дискусій серед медичної спільноти. Вирішення проблем, пов’язаних з хронічним риносинуситом, вимагає комплексного підходу, який виходить за рамки лише хірургічного втручання. Тому концепція топічних препаратів, які можуть покращувати мукоциліарний транспорт та регенераторні властивості миготливого епітелію, набула значного поширення. Гіпертонічний назальний спрей з вмістом ацетилцистеїну для очищення носової порожнини може стати багатообіцяючим засобом для покращення ведення післяопераційного періоду у хворих на ХРС. Такий засіб має значний потенціал, що обумовлено його одночасним механічним та патогенетичним впливами, які є корисними у  відновленні нормальної фізіології носа.

Мета: Оцінити ефективність використання медичного виробу Флу-ацил Рино в порівнянні з ізотонічними сольовими розчинами (осмолярність розчинів 0,65%), що не містять ацетилцистеїн, у пацієнтів, які перенесли оперативне втручання в порожнині носа.

Матеріали та методи: До дослідження було включено 60 пацієнтів віком від 18 до 60 років, які були госпіталізовані перед хірургічним втручанням (FESS) з приводу ХРС, проте 5 з них вибули під час дослідження. Учасники дослідження були однорідно розподілені на 2 групи – 23 пацієнта в основній групі та 22 – в контрольній. Для оцінки ефективності використання медичного виробу Флу-Ацил рино використовувались клінічні, інструментальні (передня риноскопія, ригідна ендоскопія, риноманометрія), лабораторні та статистичні методи дослідження, в тому числі модифікований сахариновий тест (дослiд Андерсена), патогістологічне дослідження, оцінка даних ендоскопії носової порожнини; опитування за шкалою NOSE (Nasal Obstruction Symptom Evaluation); оцінка післяопераційного болю та дискомфорту за шкалою ВАШ.

Результати: на 1-у добу тривалість сахаринового тесту в пацієнтів обох груп була подібною та становила 18,0±2,2 (13,3; 26,1) хв та 18,5±2,01 (13,21; 25,15) хв для основної та контрольної груп, відповідно. Даний факт вказує на достовірно подібний розподіл пацієнтів по групам (р>0,05). В день хірургічного втручання тривалість сахаринового тесту вже мала достовірну відмінність. Так, для основної групи тривалість становила 14,0±1,3 (09,45; 16,2) хв, а для контрольної групи – 16,0±3,13 (11,2; 19,41) хв, що вказує на покращення роботи мукоциліарного транспорту саме в основній групі (p<0,05). За даними ВАШ ендоскопічного дослідження на 7-у добу медіана показників для основної групи становила 4 бали (ДІ 3;6), а для групи контролю – 5 балів (ДІ 4;6). На 14-у добу післяопераційного періоду ВАШ для основної групи становив – 2 бали (ДІ 1;3), а для групи контролю – 3 бали (ДІ 1;4). Середній бал NOSE для групи контролю становив 73,4 (55;85), а для основної групи – 74,1 (55;90), що відповідало тяжкій носовій обструкції. Таке явище можливо пояснити реактивним набряком слизової оболонки порожнини носа внаслідок проведення FESS та наявності стороннього тіла в носовій порожнині впродовж 12-24 годин (назальний тампон). На 5-у добу анкетування було визначено достовірну різницю між групами на користь основної групи, тобто назальна обструкція була приблизно в 1,5 рази нижча при застосуванні гіпертонічного сольового розчину з ацетилцистеїном.

Висновки

1. Використання гіпертонічних сольових розчинів з вмістом ацетилцистеїну (медичний засіб Флу-Ацил Рино) при хронічному риносинуситі покращує мукоциліарний транспорт за рахунок безпосереднього впливу на миготливий епітелій та реологічні властивості слизу, що підтверджено даними сахаринового тесту та патогістологічним дослідженням слизової оболонки (МЦТ) та морфологічними змінами в зразках, які були кращими в основній групі пацієнтів.
2. Післяопераційне ведення пацієнта із застосуванням ацетилцистеїн вмісного гіпертонічного розчину для іригації порожнини носа направлено на підтримку гомеостазу та більш швидкої регенерації шляхом покращення швидкості МЦТ, має позитивний ефект на слизову оболонку носової порожнини – на 7-у добу післяопераційного періоду тривалість сахаринового тесту була менше в основній групі, яка приймала засіб Флу-Ацил Рино.
3. Застосування Флу-Ацил Рино в післяопераційному періоді може знижувати вірогідність утворення синехій носової порожнини у пацієнтів після FESS, однак для більш точної оцінки необхідна значно більша вибірка пацієнтів.
4. Передопераційна підготовка пацієнта з хронічним риносинуситом з використанням сольових розчинів для носової порожнини не впливає на перебіг раннього післяопераційного періоду – дані анкетування NOSE свідчать про тотожну назальну обструкцію в обох досліджуваних групах на 3-ю добу після хірургічного лікування.

Ключові слова: хронічний риносинусит, FESS, слизова оболонка порожнини носа, іригаційна терапія, сольовий розчин, Флу-Ацил Рино.