Пухлік СМ, Запорожченко ПО
Сучасні аспекти лікування різних етіопатогенетичних варіантів хронічного назофарингіту
СУЧАСНІ АСПЕКТИ ЛІКУВАННЯ РІЗНИХ ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНИХ ВАРІАНТІВ ХРОНІЧНОГО НАЗОФАРИНГІТУ
Пухлік СМ, Запорожченко ПО
Каф. оториноларингології Одеського національного медичного університету
E-mail: lor@te.net.ua
Анотація
Актуальність: Хронічне запалення глоткового мигдалика (ГМ) – поширене захворювання у дитячій популяції, що в тій чи іншій мірі визначається схильністю до збільшення у розмірі лімфоїдної тканини в анатомічно вузьких місцях, присутністю фонових станів і захворювань (персистуючої інфекції або осередків хронічного запалення), відхиленням в алергостатусі. Серед найбільш вагомих причин розвитку рекурентних респіраторних інфекцій (РРІ) та їх впливу на хронізацію запалення у педіатричних пацієнтів виділяють значну кількість респіраторних патогенів та легкість їх передачі, відсутність набутого імунного досвіду у дітей, які не відвідували закладів дошкільної освіти, формування лише типоспецифічного постінфекційного імунітету, наявність соматичної патології, функціональну незрілість імунної системи у дітей. Негативний вплив антибіотикотерапії загострень хронічного назофарингіту та його ускладнень на мікробіоту дитини, високий рівень коморбідності і запуск порочного кола у назофарингеальній зоні прискорює рішучість дій у напрямку профілактичного підходу до контролю частоти та тяжкості плину рецидивуючих та хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха, зокрема хронічного назофарингіту (ХНФ), особливо в умовах високої алергізації сучасного дитячого організму.
Мета дослідження: На основі огляду сучасної літератури висвітлити етіопатогенетичну роль факторів імунного захисту носоглотки при ХНФ та деяких його ускладненнях у дітей в умовах коморбідності для поліпшення лікувально-профілактичних можливостей.
Висновки: Аналіз літературних джерел свідчить про актуальність на теперішній час проблеми корекції імунологічного статусу дитини як профілактичного засобу контролю захворюваності на РРІ та хронізації запалення елементів лімфоепітеліального кільця, яка визначається як переважна проблема дитячого віку зі сталими показниками захворюваності і можливістю розвитку ускладнень. При тому, що вроджений імунітет теоретично забезпечує захист верхніх дихальних шляхів та вуха від патогенів практично на всіх рівнях, включаючи молекулярний, мультифакторний характер етіопатогенезу і коморбідність сприяють формуванню безлічі клінічних варіантів перебігу ХНФ, що знижує ефективність застосування уніфікованих підходів. Недоліком досліджень по проблемі слід визнати недостатню увагу визначенню особливостей перебігу ХНФ у дітей без гіпертрофії ГМ і вплив супутньої патології назофарингеальної зони. Крім того, як свідчать літературні дані, успішний імунний захист, в свою чергу, залежить від вчасного і достатньо сильного включення певного механізму або фактору. Це тим більш важливо, що створення штучного імунного захисту у дитини-атопіка і неадекватна за силою імунна ланка здатна викликати або підтримувати протилежний прозапальний ефект. Тому, за відсутності «золотого стандарту» лікування ХНФ і ризику розробки алгоритмів з присутністю хірургічного фактору, дослідження профілактичного напрямку консервативного лікування ХНФ і його ускладнень у дітей є актуальним.
Ключові слова: хронічний назофарингіт, аденоїдит, алергічний риніт, гіпертрофія глоткового мигдалика, імунокорекція, консервативне лікування, рецидивуючі респіраторні інфекції, риносинусит.