Анотація
Актуальність: Злоякісні пухлини щитоподібної залози складають більш ніж 3% серед усіх онкологічних захворювань людини. У більш ніж 90% випадків зустрічаються високодиференційовані форми раку щитоподібної залози у ранніх стадіях T1-3, які не викликають великих складнощів для хірурга. Але у останні роки дуже швидко зростає кількість занедбаних злоякісних пухлин щитоподібної залози T4a–b стадій з інвазією або компресією верхніх дихальних шляхів, зворотних нервів, найчастіше – з середньою та низькою гістологічною диференціацією, що різко погіршує прогноз лікування цих хворих.
Мета: визначити тактику та покращити лікування хворих з місцево-розповсюдженими злоякісними пухлинами щитоподібної залози з компресією або інвазією у верхні дихальні шляхи.
Матеріали та методи: З 2004 по 2023 рр. у відділенні ендокринної хірургії Обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова було проліковано 2300 хворих зі злоякісними пухлинами щитоподібної залози. Усіх пацієнтів за TNM класифікацією AJCC 8-ї редакції було розподілено на 2 групи за ступенем розповсюдженості первинної пухлини: 1-а група – без інвазій (Т1-3) та 2-а – розповсюджені інвазивні пухлини (Т4a–b). До 1-ї групи (Т1-3) увійшло 2130 пацієнтів, до 2-ї групи (Т4a-b) – 170 хворих з місцево-розповсюдженими злоякісними пухлинами щитоподібної залози, що склало 7,4% від усіх обстежених хворих. 149 зі 170 пацієнтів групи Т4a-b у складі комплексного лікування проведено радикальні хірургічні втручання, 21 пацієнту з занедбаними пухлинами Т4b стадії – нерадикальні циторедуктивні хірургічні операції.
Результати: У 84 (49,4%) пацієнтів групи Т4a-b мала місце інвазія пухлини у трахею, а в ряді випадків – у перснеподібний хрящ та структури гортані, у 20 (11,8%) хворих – інвазія у зворотні нерви, що також погіршувало прохідність верхніх дихальних шляхів (ВДШ). У 25 (14,7%) хворих відмічався стеноз ВДШ за рахунок їх зовнішньої компресії великим щільним пухлинним масивом. У 20 (11,8%) хворих з інвазією просвіту ВДШ стеноз був посилений ще й зовнішньою компресією пухлиною.
Більшості – 149 пацієнтам групи Т4a–b – було виконано радикальні операції: розширені тиреоїдектомії, лімфодисекції шиї, при необхідності – з верхньою стернотомією, операцією Крайля, резекцією стравоходу, поворотного нерву та інших уражених органів і структур шиї та верхнього середостіння.
21 хворому з вкрай занедбаними випадками при неоперабельній пухлині проведено нерадикальні, циторедуктивні операції, у 11 пацієнтів – зі стійкою трахеостомією.
Усім хворим групи Т4a–b проводились різні методи ад’ювантної променевої або радіойодтерапії, в ряді випадків – поліхіміотерапія та тривалий скринінг.
У групі радикально прооперованих хворих показник летальності склав 31,5%; рецидиви, найчастіше у реґіонарні лімфатичні вузли, спостерігались в 38,3% випадках. В той же час в групі пацієнтів, яким було проведено нерадикальні циторедуктивні хірургічні втручання в складі комплексного лікування показник летальності склав 85,7%.
Висновки: Проведення максимально радикальних, «агресивних» розширених операцій з видаленням пухлини у межах здорових тканин з одночасними резекціями ВДШ в складі комплексного лікування значно покращує показники виживаності, якості і тривалості життя хворих.
Ключові слова: місцево розповсюджені злоякісні пухлини щитоподібної залози, інвазія пухлини, стеноз верхніх дихальних шляхів, хірургічна тактика, результати лікування.