Анотація
Актуальність: Внаслідок військових дій в Україні зростає кількість постраждалих, які потребують медичної допомоги, особливо після вибухової травми. Використання об’єктивних методів дослідження при дії вибухових уражень дозволяє виявити рані порушення з боку церебральної гемодинаміки та слухової функції, що важливо в плані діагностики порушень та питання експертизи.
Мета роботи: дослідження кількісних та якісних показників реоенцефалографії у військовослужбовців, які отримали акубаротравму в реальних бойових умовах до та після лікування.
Матеріали і методи: було обстежено 2 групи осіб з бойовою акубаротравмою: 1-а – 27 хворих з легкими порушеннями слуху, 2-а – 26 хворих з тяжкими та глибокими порушеннями слухової функції. Всі пацієнти були обстежені до та після лікування з метою визначення його ефективності. У якості контрольної групи обстежено 15 здорових нормальночуючих осіб, які не мали контакту з шумом високої інтенсивності. Всього обстежено 68 осіб.
У зв’язку з тим, що у обстежуваних реєструвались показники РЕГ, які були характерні як для підвищеного, так і зниженого тонусу мозкових судин, кожну групу була розподілена на дві підгрупи: особи з підвищеним тонусом мозкових судин (А) і зі зниженим (Б).
Для дослідження мозкового кровообігу застосовували реоенцефалографію у фронтомастоїдальному та окципітомастоїдальному відведеннях, що відображають стан мозкового кровообігу, відповідно, у каротидній та вертебрально-базилярній системах. Обстеження проводили за допомогою комп’ютерного реографа фірми „DX-системи”. Статистичну обробку отриманих результатів здійснювали за загально прийнятими методами математичної статистики. Імовірність змін та відмінностей між порівняльними величинами оцінювали за критерієм достовірності різниці (t) за таблицею Стьюдента.
Результати дослідження і обговорення: було вивчено кількісні та якісні показники реоенцефалографії у військовослужбовців, які отримали акубаротравму в реальних бойових умовах і визначено ознаки прогресування сенсоневральної приглухуватості (СНП) та найбільш інформативні показники реоенцефалографії до та після лікування.
При якісній оцінці реограм було виявлено порушення кровообігу головного мозку як в каротидній (FM), так і в вертебрально-базилярній (OM) системах. При кількісній характеристиці оцінювались показники α, ДКІ, ДСІ і Рі.
Нормальні показники стану мозкового кровообігу за даними РЕГ не реєструвалася у жодного хворого з акубаротравмою. В каротидній системі до лікування у обстежених хворих ми реєстрували зниження тонусу мозкових судин в 1-й групі – в 21,84 % випадків, в 2-й – в 23,64 %. Випадки з нестійким судинним тонусом зі схильністю до його підвищення в 1-й групі відмічалися у 34,54 % випадків, в 2-й – в 43,91 %; зі схильністю до зниження в 1-й групі – 19,16 %, в 2-й – 12,18 %. Утруднення венозного відтоку в каротидній системі до лікування мало місце в 1-й групі в 42,64 % випадків та в 74,16 % – в 2-й групі. Що стосується пульсового кровонаповнення, в каротидній системі до лікування у хворих на акубаротравму було зафіксовано 44,18 % випадків його зниження в 1-й групі та 60,08 % – в 2-й.
У вертебрально-базилярній системі серед досліджуваних хворих 1 групи до лікування зниження тонусу мозкових судин реєструвалось у 25,15 % пацієнтів, випадки з нестійким судинним тонусом зі схильністю до його підвищення (38,15 %) або зниження (28,56 %) мали місце майже у третини з них. У хворих 2-ї групи ці показники дорівнювали 17,68 %; 47,65 % та 23,06 %, відповідно. Утруднення венозного відтоку в 1-й групі мало місце в 59,27 %, 2-й – в 89,2 % випадків. Зниження пульсового кровонаповнення було зафіксовано в 69,5 % випадків в 1-й групі та у 88,9 % – в 2-й.
У хворих підгруп А (з підвищеним тонусом мозкових судин в каротидній і вертебрально-базилярній системах) обох груп після лікування функціональний стан церебральної гемодинаміки покращився при порівнянні з контрольною групою. У обстежених хворих реєструвались достовірні (P<0,05) відмінності показників α, ДКІ, ДСІ і Рі, особливо в вертебрально-базилярній системі. У хворих зі зниженим тонусом (підгрупа Б) обох груп після лікування при порівнянні з контрольною групою кількісні показники РЕГ також покращилися, але вони корелювали зі ступенем порушення слухової функції, тобто суттєво краща динаміка мала місце у осіб 1-ї групи.
При порівнянні кількісних показників РЕГ у групах 1 та 2 між собою, виявилось, що у багатьох з них спостерігається достовірна різниця – причому значення погіршуються зі зростанням ступеня втрати слуху. Насамперед це стосується показників ДКІ та ДСІ в підгрупах Б, а також Рі у всіх підгрупах. Більш вираженою така різниця мала місце у вертебрально-базилярному басейні.
У незначної частки обстежених з бойовою акубаротравмою реєструвалась негативна динаміка лікування СНП. У цих пацієнтів були зареєстровані значні відхилення від норми у показниках РЕГ, що проявлялося стійким утрудненням венозного відтоку і різким зниженням пульсового кровонаповнення, особливо в вертебрально-базилярній системі, та достовірних змінах показників РЕГ ДКІ, ДСІ і Рі порівняно з контролем як до, так і після проведеного лікування.
Висновки
1. У осіб, які отримали акубаротравму в зоні проведення бойових дій і мали порушення слуху, спостерігались виражені зміни у стані церебральної гемодинаміки. Про це свідчить достовірне (Р<0,05) подовження у них показника α і збільшення ДКІ та ДСІ за даними РЕГ, які відповідно характеризують підвищення тонусу мозкових судин та утруднення венозного відтоку як в каротидній, так і вертебрально-базилярній системах.
2. Дослідження церебральної гемодинаміки при порушеннях слухової функції внаслідок акубаротравми та врахування отриманих даних в ході лікувально-профілактичних заходів сприяє покращенню результатів лікування.
3. Чим більш глибокі порушення слуху розвивалися у пацієнтів після акубаротравми, тим більш значні розлади мозкового кровообігу реєструються у них за даними РЕГ (як якісними, так і кількісними показниками). Виявлені зміни у стані церебральної гемодинаміки свідчать про те, що гемодинамічні та сенсоневральні порушення у досліджуваних хворих відбуваються паралельно. Найбільш інформативними є показники ДКІ, ДСІ і Рі.
4. Наявність різкого зниження пульсового кровонаповнення, значного утруднення венозного відтоку є прогностично несприятливими ознаками щодо ефективності лікування СНП при бойовій акутравмі.
Ключові слова: слуховий аналізатор, сенсоневральна приглухуватість, акубаротравма, церебральна гемодинаміка, центральна нервова система, лікування, діагностика, профілактика, обстеження.