Анотація

Актуальність: Амелобластома є рідкісною доброякісною епітеліальною пухлиною, яка вважається найбільш агресивною з усіх доброякісних одонтогенних пухлин з ризиком рецидивування до 50% протягом перших 5 років після лікування. Випадки новоутворень верхньої щелепи є більш складними через близьке розташування пухлини до важливих анатомічних структур, що вимагає особливої уваги до діагностики та лікування даного захворювання.

Мета: привернути увагу до амелобластоми верхньої щелепи як рідкісної агресивної доброякісної пухлини на прикладі клінічного випадку, висвітлити методи лікування та запобігання рецидиву захворювання.

Матеріали і методи: на базі відділу запальних захворювань Державної установи “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України” було обстежено пацієнта зі скаргами на однобічну закладеність носа, утруднення носового дихання та головний біль протягом 6 місяців. Пацієнту було проведено рентгенологічне дослідження, а саме: комп`ютерну томографію з внутрішньовенним підсиленням Томогексолом.

Результати та обговорення: За результатами комп`ютерної томографії правобіч було виявлено м`якотканинне утворення з нерівними нечіткими контурами, яке поширюється від верхньо-медіанних відділів верхньощелепної пазухи у порожнину носа. Спостерігалася ремодуляція задньо-латеральної стінки гайморового синусу справа.

Було прийнято рішення про ендоскопічне ендоназальне видалення новоутворення. Під час операції було проведено ендоскопічну парціальну септопластику та правобічну ендоназальну парціальну антростомію ІІ тип (TEMP-II), етмоїдотомію та фронтотомію справа.

Екстракісткова/периферична амелобластома є найрідкіснішим варіантом амелобластоми, вражає переважно людей віком від 40 до 60 років та має незначне переважання серед чоловіків, що повністю підтверджує наш випадок з практики. Зазвичай, для цієї пухлини не властиве ураження кістки, однак може зустрічатися поверхнева кісткова ерозія, що відрізняє перебіг у нашого пацієнта від описаних у літературі. Методом вибору у лікуванні є повна резекція пухлини, з краями резекції 1-2 см в межах здорових тканин. Даних на користь хіміотерапевтичного або променевого лікування не було.

Висновки: Амелобластома залишається недостатньо вивченою, і незважаючи на надзвичайну рідкість зустрічання, може уражати верхньощелепні пазухи. Ключовим моментом в успішному лікуванні є радикальне видалення та регулярне обстеження пацієнтів, оскільки незважаючи на доброякісну природу це новоутворення має високі ризики рецидивування.

Ключові слова: амелобластома, верхня щелепа, новоутворення, одонтогенне новоутворення.