Анотація

Актуальність: Сенсоневральна приглухуватість – поліетіологічне захворювання. Найбільш вивченими факторами етіопатогенезу є судинний, акустичний та віковий. Не зважаючи на численні дослідження, причини розвитку та прогресування хронічної сенсоневральної приглухуватості, а також шуму у вухах залишається не з’ясованим у 25-30% випадків.

Мета: визначити найбільш впливові фактори розвитку та прогресування сенсоневральної приглухуватості у пацієнтів, які працюють в умовах підвищеного шумового навантаження.

Методи та матеріали: Дослідження проводилось на базі Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2, як підрозділу кафедри отоларингології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Нами було проведено обстеження 678 пацієнтів, які працюють в умовах підвищеного акустичного навантаження (машиністи, помічники машиністів, слюсарі, монтери колій залізничного транспорту) з метою виявлення перцептивних порушень і аналізу факторів етіопатогенезу хронічної сенсоневральної приглухуватості. Подальші обстеження проводились у 89 пацієнтів, які мали перцептивні порушення.

Результати: І-й ступінь приглухуватості було виявлено у 75,3% пацієнтів, ІІ-й та ІІІ-й – по 12,35%, відповідно. Найбільшу кількість становили пацієнти віком від 56 до 65 років, але навіть серед обстежених до 45 років були 2 випадки ІІІ-го ступеню приглухуватості. Кореляційний зв’язок між віком та ступенем приглухуватості у пацієнтів з перцептивними порушеннями, а також віком та зниженням сприйняття шепітної мови був слабкий позитивний: 0,167 та 0,261, відповідно; зв’язок показників стажу роботи та ступеню глухоти, а також стажу роботи та зниженням сприйняття шепітної мови – середнього ступеню вираженості – 0,382 та 0,476, відповідно. Ці дані було підтверджено і за допомогою двофакторного аналізу.

Висновки: Серед пацієнтів з перцептивними порушеннями, які працюють в умовах підвищеного шумового навантаження, найбільша кількість була у віці 56-65 років зі стажем понад 30 років та мала І-й ступінь приглухуватості. Зв’язок між порушеннями слуху та віком і стажем роботи виявився слабким та середнім, відповідно. Серед пацієнтів до 45 років та стажем роботи до 30 років було виявлено 11,1% випадків ІІІ-го ступеню приглухуватості. Це може свідчити про наявність у них інших факторів, наприклад, генетичних порушень, які значно впливають на розвиток і прогресування сенсоневральної приглухуватості і потребують подальшого дослідження.

Ключові слова: сенсоневральна приглухуватість, шумове навантаження, аудіометричні показники.