Анотація
З перших штамів вірусу SARS-CoV-2 і до мутацій теперішнього часу виявилося, що хвороба може викликати зміни у сенсорних системах – призвести до порушень нюху, смаку, слуху та інших розладів чуття. При цьому клінічні прояви хвороби з часом дещо змінилися. Порушення функції аналізаторів впливає на якість життя пацієнтів і за відсутності своєчасного лікування може бути стійким і незворотнім. Незважаючи на значну кількість проведених досліджень, різноманітні клінічні прояви захворювання, все ще недостатньо вивчені. та рання цілеспрямована терапія має велике медичне і соціальне значення
Метою даної роботи є визначення частоти та вираженості порушень аналізаторних систем у хворих на COVID-19 за допомогою спеціального опитувальника в динаміці з урахуванням терміну спостереження.
Матеріали і методи: Проведено аналіз результатів застосування розробленого нами спеціального опитувальника для виявлення порушень у слуховому, нюховому та ольфакторному аналізаторах, а також системі голосоутворення у хворих на COVID-19. Проаналізовано результати анкетування двох груп хворих (по 100 чоловік), які перехворіли на SARS-CoV-2 в різні періоди спостереження (1-а група 2020-2021 рр., 2-а група – 2022-2024 рр.), і здійснено порівняльний аналіз.
Результати та їх обговорення: У перші роки пандемії у 61% випадках пацієнтами визначалися ті чи інші порушення нюхової функції, переважно у вигляді аносмії або послаблення нюхової чутливості (38%), однак у 23% випадків мало місце спотворення відчуття запахів або його посилення. Переважно порушення нюху виникало в перші кілька діб захворювання і чуття відновлювалось частково або повністю після видужання. Однак у 5% певні порушення зберігалися ще 1-3, до 6 місяців після хвороби, а у 8% нюх так і не відновився повною мірою через 6 місяців після одужання. Переважно стійкі порушення нюхової функції визначались при середньо-тяжкому та тяжкому перебігу COVID-19. З часом симптом порушення нюху під час COVID-19 перестав бути провідним і все рідше пацієнти повідомляють про такі прояви під час захворювання. Однак він все ще актуальний для 39 % пацієнтів, і стійка тривала аносмія або гіпосмія все ще зустрічається у 6 % випадків.
Порушення слухової функції, за нашими спостереженнями, зросли з 56 до 61%, причому переважна їх більшість мала затяжний (зберігалась до 6 місяців після одужання) і стійкий (зберігалась понад 6 місяців після одужання) характер – 38% в першому періоді та 51% – в другому.
Порушення слухової функції часто виникало через певний час після перенесеного захворювання на COVID-19, як в 1-му періоді (23%), так і в 2-му (28%). У частини пацієнтів відзначалося прогресування вже існуючої СНП, 15% – у першому періоді, і 18% – у другому. У таких пацієнтів перші ознаки ураження слухової системи могли відзначатися уже за кілька днів від початку захворювання, або ж виявлялись дещо відтерміновано.
Переважно ми спостерігали сенсоневральні порушення слухової функції, від початкових у вигляді змін тональної кривої у розширеному діапазоні частот, до уражень середнього ступеня за Міжнародною класифікацією. У частини пацієнтів, однак, мали місце значні порушення слухової функції 3-4 ступеня і навіть випадки глухоти. Причому вони розвивалися досить стрімко і в більшості випадків мали ознаки інфаркту лабіринту. У 17% випадків мав місце кондуктивний компонент переважно за рахунок порушення функції слухових труб внаслідок набряку слизової оболонки, секреторних отитів та запальних процесів середнього вуха.
Порушення вестибулярної функції у вигляді запаморочення відзначали близько третини (33% в першому і 27% в другому періоді) обстежених. Переважно це були головокружіння, які мали місце під час хвороби. У частини пацієнтів симптом зберігався і після одужання, переважно це були хворі з сенсоневральними порушеннями слуху.
На зміни голосової функції вказували 28% пацієнтів, переважно у вигляді втомлюваності голосу (16 %) та захриплості (22%). У 8% пацієнтів ми спостерігали гіпотонусний стан гортані або парез голосової складки, який розвивався за 10-14 діб від початку захворювання і з часом посилювався. Пацієнти з порушеннями голосу зверталися по допомогу до отоларинголога переважно через1-2 місяці після одужання, коли порушення голосу набували хронічного характеру.
Отримані дані свідчать про те, що наявність і вираженість симптомів ураження сенсорних систем при COVID-19 змінюються з часом і потребують подальших спостережень.
Висновки
Ключові слова: COVID-19, сенсорні системи, слуховий аналізатор, порушення слуху, нюхова функція, порушення голосу.