Анотація

Актуальність: Всі фенотипи хронічного риносинуситу (ХРС) характеризуються одночасно процесами запаленням та ремоделюванням, активність яких залежить від різноманітних факторів, в тому числі від атопічного статусу. Існує думка, що ці процеси є більш вираженими при хронічному риносинуситі з назальними поліпами (ХРСзНП), в той час як при ХРСбезНП їх вираженість значно менша. Зважаючи на це нами було зроблено припущення, що відновлення слизової оболонки порожнини носа після проведення функціональної ендоскопічної хірургії носа та приносових пазух у пацієнтів із ХРС може залежати від фенотипу захворювання та буде більш повільним, наслідком чого буде вища вираженість симптомів у цієї категорії хворих.

Мета: Порівняти патогістологічну картину післяопераційного матеріалу та перебіг післяопераційного періоду у хворих з різними фенотипами ХРС (ХРСзНП та ХРСбезНП).

Матеріали і методи: До дослідження було залучено 87 пацієнтів основної групи та 12 пацієнтів групи контролю. Пацієнти, включені до основної групи, були розподілені на 2 підгрупи в залежності від фенотипу ХРС – ХРСзНП (n=38) та ХРСбезНП (кіста верхньощелепних пазухи) (n=49). Всім пацієнтам проводилось анкетування за шкалою NOSE на 3-, 7- та 14-у добу післяопераційного періоду. Також в ці терміни було проведено оцінку частоти биття війок миготливого епітелію. Післяопераційний матеріал був досліджений патоморфологом.

Результати: На 7-у добу післяопераційного періоду для групи контролю після септопластики та двобічної вазотомії середнє значення ЧБВ дорівнювало 4,12±0,53 Гц, для підгрупи А (ХРСзНП) – 3,53±0,57 Гц та для підгрупи Б – 3,82±0,41 Гц. На 14-у добу середнє значення ЧБВ для контрольної групи склало 5,98±0,36 Гц, для підгрупи А – 5,08±0,72 Гц та для підгрупи Б – 5,7±0,43. Середній бал за шкалою NOSE на 7-у добу після операції в контрольній групі становив 70,4; підгрупі А основної групи – 82,6; підгрупі Б – 70,4. На 14-у добу результати були кращі: в контрольній групі середній бал за шкалою NOSE дорівнював 11,6; в підгрупі А основної групи – 18,5; в підгрупі Б – 15,95 балів. При цьому нами був виявлений позитивний кореляційний звʼязок між ЧБВ та значеннями шкали NOSE.

Висновки: Швидкість відновлення слизової оболонки носової порожнини, її структурних одиниць є вищою у хворих із менш вираженими процесами ремоделювання. Тобто функція миготливого епітелію, його ворсинок після проведення хірургічного лікування була вищою на кожну добу проведення дослідження у контрольній групі та підгрупі Б основної групи (ХРСбезНП). Наявність вищої вираженості симптому закладеності носа в післяопераційному періоді згідно зі шкалою NOSE є більш характерним саме для ХРСзНП. При цьому було також виявлено асоціацію даної шкали із швидкістю биття ворсинок миготливого епітелію – нижчий бал шкали NOSE відповідає більшій швидкості частоті биття ворсинок.

Ключові слова: хронічний риносинусит, назальні поліпи, ремоделювання тканин, хірургічне лікування, післяопераційний період, слизова оболонка порожнини носа, патогістологічне дослідження, миготливий епітелій, частота биття ворсинок миготливого епітелію, матрична металопротеїназа.