Гасюк ЮА, Зачепило СВ, Лобурець АВ, Бондаренко РВ
СЛИЗОВА ОБОЛОНКА ОСТІОМЕАТАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ПРИ ЗАГОСТРЕННІ ХРОНІЧНОГО РИНОСИНУСИТУ
Анотація
Актуальність: Блокада остіомеатального комплексу є основним патогенним фактором розвитку хронічного риносинуситу, тому дослідження змін слизової оболонки у цій ділянці дозволить розробити нові методи лікування хронічного риносинуситу.
Мета дослідження – дослідити зміни у слизовій оболонці остіомеатального комплексу при хронічному риносинуситі.
Матеріали та методи: Для дослідження використовувався операційний матеріал – слизова оболонка остіомеатального комплексу, яку отримували при проведенні FESS. З отриманого матеріалу за загальноприйнятою методикою виготовлялись гістологічні препарати, які фарбувались гістологічними та гістохімічними забарвленнями: гематоксиліном та еозином, за методом Маллорі, ШИК-реакція – альціановим синім. Імуногістохімічні дослідження проводились з використанням моноклональних антитіл до специфічного маркера В-лімфоцитів та їх похідних – CD-20.
Результати та обговорення: При хронічному риносинуситі відбувається келихоподібна трансформація епітелію або його часткова десквамація. У власному шарі – дифузна лейко-лімфоцитарна інфільтрація. Внутрішньоепітеліальні макрофаги фагоцитують антигени, а утворені імунологічні детермінанти проникають у власний шар, де контактують з лаброцитами, внаслідок чого розвивається алергічна реагінова реакція. При дегрануляції лаброцитів вивільняються медіатори запалення, які підвищують проникність судин, що сприяє еміграції В-лімфоцитів. Далі плазмоцити синтезують імуноглобуліни, які можуть проникати через міжклітинні простори пошкодженого миготливого епітелію на його поверхню. Отже, гнійний ексудат, який виникає на поверхні слизової оболонки, складається з густого слизу зі зміненою реологією внаслідок келихоподібної трансформації та гіперсекреції мукозних залоз, а також нейтрофільних і еозинофільних лейкоцитів та імуноглобулінів.
Висновки:
Ключові слова: остіомеатальний комплекс, слизова оболонка, носова порожнина.