Анотація

Актуальність: Підготовка військовослужбовців до виконання службових обов’язків включає в себе навчання на полігонах, де виконуються стрільби з різних видів озброєння. Однак вплив звуків різної інтенсивності і характеру при певних обставинах може спричиняти негативні зміни у структурах слухового аналізатора та розвиток порушень слуху. Важливим елементом запобігання уражень слухової системи є збереженість функції звукопроведення та захисних механізмів структур середнього вуха. Об’єктивним методом для визначення стану середнього вуха є метод акустичної імпедансометрії, який знайшов широке застосування в отоларингології.

Вплив звуків високої інтенсивності у поєднанні з вибуховою хвилею – це те, з чим повсякчас стикаються військовослужбовці під час виконання своїх професійних обов’язків. Бойова акубаротравма є одним з найбільш поширених проявів вибухової травми.

Мета роботи: дослідити показники акустичної імпедансометрії у військовослужбовців при виконанні стрільб на полігоні.

Матеріали і методи: проведено обстеження 72 військовослужбовців (основна група), які відпрацьовували навички застосування стрілецького озброєння (автомат Калашникова без та з підствольним гранатометом) в умовах полігону. Бійці були обстежені до проведення стрільб і безпосередньо після них. В якості контрольної групи обстежено 15 практично здорових осіб без відхилень від норми у стані слухової системи та без контакту зі звуками високої інтенсивності. Обстеження проводилося на імпедансометрі-тимпанометрі «Sentiero Desktop» PATH MEDICAL GmbH (Німеччина). При проведенні імпедансної аудіометрії нами оцінювалися порогові та амплітудні характеристики акустичного рефлексу внутрішньовушних м’язів (АРВМ), форма та амплітуда тимпанограми.

Результати та їх обговорення: До проведення стрільб практично у всіх обстежених військовослужбовців реєструвалася тимпанограма тип «А». У 2,7% військовослужбовців, які не пред’являли скарг на зниження слухової функції, ми реєстрували тимпанограму, близьку до типу «С». Верхівка кривої у них була зміщена у бік негативних значень, але таке зміщення не перевищувало 50 мм.в.ст., що може свідчити про елементи порушення функції слухової труби. 9,7% пацієнтів мали високоамплітудну тимпанограму (тип «Ad»). У 12,5% випадків спостерігалось зниження амплітуди тимпанограми нормальної форми – тип «As», що може свідчити як про приховану патологію середнього вуха, так і бути варіантом норми. Після отриманого звукового навантаження частка тимпанограм типу As зросла до 16,6 %, а Ad – до 12,5 %.

При дослідженні порогових характеристик АРВМ у обстежуваних військовослужбовців достовірної різниці між показниками, отриманими як до, так і після звукового навантаження, а також порівняно з показниками осіб контрольної групи виявлено не було. Так, показники порогів АРВМ при іпсилатеральній стимуляції до проведення стрільб становили 86,7±2,1 дБ, після – 90,1±2,2 дБ. У всіх обстежених до звукового навантаження були зареєстровані акустичні рефлекси з обох сторін. В 12,5% випадків амплітуда зареєстрованої відповіді була дещо зниженою. Після виконання стрільб відсоток пацієнтів зі зниженою амплітудою АРВМ зріс до 16,6%. Середньостатистичні значення амплітуди АРВМ при іпсилатеральній стимуляції становили 0,19±0,02 см³ до та 0,16±0,03 см³ – після виконання стрільб, відповідно. Ці показники достовірно (р<0,01) не відрізнялись між собою та від контрольних значень.

Отже, за даними імпедансної аудіометрії не відбувається достовірних змін кількісних показників тимпанометрії та реєстрації АРВМ у військовослужбовців до та після виконання навчальних стрільб.

Однак у частини обстежених осіб основної групи після звукового навантаження було виявлено зміни на тимпанограмі – певна згладженість верхівки тимпанометричної кривої та зменшення її амплітуди, підвищення компліансу та певне зниження амплітуди АРВМ. 11,1 % обстежених зазначали після стрільб суб’єктивний шум у вусі та/або відчуття закладеності вух. Частина обстежених військовослужбовців під час виконання дослідження відчували дискомфорт і біль у вусі – до звукового навантаження таких випадків серед обстежених було 4,2%, а після – 8,3%. Ця ознака може свідчити про підвищену реактивність захисних механізмів середнього вуха або ж про певні прояви феномену прискореного зростання гучності, що, своєю чергою, може віддзеркалювати подразнення рецептору слухового аналізатору.

Усіх таких осіб ми виділили у окрему підгрупу 1, до якої увійшло 57 чоловік без жодних ознак патології слухової системи, а до 2-й підгрупи було включено 15 осіб, які мали скарги на закладеність вух та/або суб’єктивний вушний шум після стрільб; дискомфорт та біль під час виконання імпедансної аудіометрії; певні зміни на тимпанограмі та при реєстрації АРВМ. Порівняльний аналіз даних імпедансної аудіометрії у цих виділених підгрупах показав, що амплітуда АРВМ та компліанс тимпанограми у військовослужбовців 2-ї підгрупи були достовірно (p<0,01) знижені порівняно з відповідними показниками обстежених 1-ї підгрупи та контрольної групи.

Виявлені нами зміни у показниках акустичної імпедансометрії у військовослужбовців після звукового навантаження на полігоні можуть свідчити про виснаження механізмів адаптаційно-пристосувальних реакцій у відповідь на звуки високої інтенсивності.

Висновки

1. Дослідження методом імпедансної аудіометрії у військовослужбовців, які виконують навчальні стрільби на полігоні, сприяє своєчасному та об`єктивному виявленню можливих розладів захисних механізмів слухової системи.
2. Результати реєстрації акустичного рефлексу внутрішньовушних м’язів можуть бути використані для прогнозування розвитку сенсоневральних порушень слуху при дії високих звукових навантажень. Методика може бути використана для скринінгового відбору або визначення придатності військовослужбовців для виконання обов’язків у певних родах військ (наприклад, артилерії), пов’язаних з використанням зброї вибухової дії.
3. Близько 10% військовослужбовців після виконання навчальних стрільб на полігоні мають ті чи інші ознаки реакції слухової системи на звукове навантаження: скарги на закладеність вух та/або суб’єктивний вушний шум після стрільб; дискомфорт та біль під час виконання імпедансної аудіометрії; зниження компліансу тимпанограми та зниження амплітуди при реєстрації акустичного рефлексу внутрішньовушних м’язів.
4. Зміна реактивності адаптаційно-захисних механізмів слухового аналізатора при звуковому навантаженні у вигляді зниження або підвищення амплітуди тимпанограми та зниження амплітуди акустичного рефлексу внутрішньовушних м’язів може слугувати об`єктивною ознакою несприятливого прогнозу щодо розвитку сенсоневральних порушень слуху у військовослужбовців при впливі звуків високої інтенсивності.

Ключові слова: бойова травма, вибухова травма, акустичний рефлекс, порушення слуху, сенсоневральна приглухуватість.