Герасимюк Максим Ілліч
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України
Доцент кафедри отоларингології, офтальмології та нейрохірургії
Кандидат медичних наук, доцент
Email: herasymyuk_m@tdmu.edu.ua
Orcid ID: https://orcid.org/0000-0001-8566-7426
Scopus Author ID: 57218549973
ResearcherID: B-7826-2018
Репак Віктор Вадимович
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України
Email: repak_vikvad@tdmu.edu.ua
Orcid ID: https://orcid.org/0009-0005-2442-606X
Анотація
Актуальність: Хронічний риносинусит (ХРС) – це широке поняття, яке визначають як «ураження пазух та слизової оболонки порожнини носа, що триває понад 3 місяці (або 12 тижнів) на рік». Враховуючи те, що, згідно, з сучасними теоріями ХРС вважається захворюванням багатофакторного походження, актуальним є пошук ефективних методів прогнозування ризику рецидиву захворювання. На сьогодні одним із популярних і досить точних методів прогнозування рецидиву різних захворювань є побудова багатофакторної регресійної моделі.
Мета: Запропонувати новий підхід до прогнозування ризику виникнення рецидиву хронічного риносинуситу у пацієнтів чоловічої та жіночої на основі багатофакторного регресійного аналізу.
Матеріали та методи: Обстежено 214 пацієнтів, серед яких 108 жінок та 106 чоловіків, віком від 18 до 80 років з діагнозом хронічного риносинуситу.
Результати: Для побудови багатофакторної регресійної моделі прогнозування рецидиву хронічного риносинуситу відібрано ймовірні чинники виникнення захворювання. За допомогою багатофакторного регресійного аналізу проаналізовано 11 факторів із рівнем значущості меншим 0,05 для групи чоловіків та жінок окремо. Отримано гістограми залишкових відхилень прогнозування рецидиву хронічного риносинуситу, які розподілені симетрично, а також представлено нормально-ймовірнісну пряму, на якій відсутні систематичні відхилення. Наведені результати підтверджують статистичну гіпотезу про відповідність залишкових відхилень нормальному закону розподілу. Залишкові відхилення відносно прогнозованих значень розсіяні хаотично, що вказує на відсутність залежності від прогнозованих величин ризику розвитку рецидиву хронічного риносинуситу.
Розраховано величину коефіцієнта детермінації, яка становить 0,991 у групі чоловіків та 0,9896 у групі жінок, що дає підстави стверджувати про врахування 99,91 % факторів у групі чоловіків та 98,96% у групі жінок відповідно, в моделі прогнозування рецидиву хронічного риносинуситу та про високу її достовірність і прийнятність в цілому.
Висновки: Застосування даної моделі дає змогу передбачити можливі ускладнення та вірогідність виникнення рецидиву досліджуваного захворювання.
Ключові слова: регресійний аналіз, хронічний риносинусит, прогнозування, стать.