Анотація
Ефективність лікування хронічного назофарингіту (ХНФ) системними антибактеріальними препаратами невисока. Існує припущення, що неефективність антибіотикотерапії пов’язана з бактеріальними біоплівками носоглотки. Перспектива полягає у впливі на бактерії, що зберігаються в біоплівці, зокрема з використанням топічних антибактеріальних препаратів.
Мета дослідження: визначити вплив топічної антибактеріальної терапії фраміцетином і додаткового лікування на динаміку клінічних симптомів у пацієнтів із загостренням ХНФ.
Методи: у прагматичне, індивідуально рандомізоване, відкрите, ретроспективне дослідження рандомізовано 143 пацієнти, які отримували ендоназальну терапію розчином фраміцетину додатково до стандартної терапії ізотонічним розчином морської води або додаткове призначення атигістамінних та противірусних препаратів.
Критерії оцінки: зменшення вираженості симптомів: виділення з порожнини носа, постназальне затікання, гіперемія, набряк слизової оболонки порожнини носа, оцінених згідно 5бальної шкали MSS на кожному візиті, порівняно із 1м візитом, динаміка гіпертермії.
Результати: Використання ендоназальної терапії розчином фраміцетину при загостренні ХНФ сприяє зменшенню вираженості основних клінічних симптомів у пацієнтів основної і контрольної групи. Зменшення вираженості клінічних симптомів корелює з достовірним зменшенням гіпертермії у пацієнтів обох груп. Додаткове призначення противірусних та антигістамінних препаратів не впливає на динаміку клінічних симптомів загострення хронічного назофарингіту.
Висновки: Розчин фраміцетину для ендоназальної терапії – безпечний і ефективний препарат для етіотропного лікування загострення хронічного назофарингіту, забезпечує значний терапевтичний ефект. Додаткова терапія антигістамінними та противірусними препаратами не довела своєї клінічної ефективності.
Ключові слова: назофарингіт, глотка, респіраторні інфекції, біоплівки, лікування.