Анотація

Вивчення надпорогових аудіометричних тестів залишається актуальним в аудіології. Одним з найбільш інформативних методів надпорогової аудіометрії для виявлення феномену прискореного наростання гучності (ФПНГ) є визначення диференційного порогу (ДП) сприйняття сили звуку за методом Люшера. Ця методика дозволяє дослідити здатність слухового аналізатора розрізняти мінімальні зміни звуку за інтенсивністю. Ймовірність розвитку рецепторних порушень слуху у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу є досить високою.

Мета: оцінити дані диференційного порогу сприйняття сили звуку за Люшером у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу з сенсоневральними порушеннями слухової функції.

Матеріали та  методи дослідження: було обстежено 94 пацієнти (52 жінок і 42 чоловіків) з ЦД 2 типу, які мали скарги з боку слухової системи (зниження слуху, закладеність вух, вушний шум) та 15 практично здорових нормальночуючих осіб контрольної групи з рівнем цукру крові в межах норми. В залежності від важкості перебігу захворювання обстежені пацієнти з ЦД 2 типу були розподілені на 2 групи: 1-а група – без або із поодинокими мікроваскулярними ускладненнями; 2-а група – з діагностованими тріопатіями (нейро-, нефро-, ретинопатія). Було ретельно вивчено дані анамнезу, скарги та проведено комплекс клініко-інструментальної діагностики стану слухової системи.

Аудіометричне обстеження здійснювалось у звукоізольованій камері, з рівнем шумового фону не вище 30 дБ, за допомогою клінічних аудіометрів AD 229E та АС 40 фірми «Interacoustics» (Данія). Дослідження диференційних порогів сили звуку по інтенсивності за методом Люшера проводилось в області 0,5; 2 та 4 кГц. 

Результати та їх обговорення: У обстежених пацієнтів з ЦД 2 типу практично не було виявлено порушення розбірливості мовного тесту, хоча деякі з пацієнтів і скаржилися на періодичне погіршення розбірливості мови та складності при спілкуванні. Однак середньостатистичні значення порогів розбірливості мовних тестів – як тесту числівників, так і словесного тесту, не відрізнялися достовірно від контрольних значень в обох досліджуваних групах хворих на ЦД. Що стосується ДП, визначених за методом Люшера, то на частоті 0,5 та 1 кГц вони достовірно не відрізнялись від контрольних значень в жодній з досліджуваних груп, хоча у деяких пацієнтів 2-ї групи відзначалося відносне зниження показників ДП на частоті 1 кГц. Однак на частоті 4 кГц ДП були низькими у певної частини пацієнтів, особливо в 2-й групі, і середньостатистичні показники ДП на цій частоті були достовірно зниженими у обстежених пацієнтів 2-ї групи відносно норми. Так, значення ДП на частоті 4 кГц склали 1,93±0,04 у пацієнтів 1-ї групи та 1,28±0,03 – 2-ї, при нормі 1,98±0,04. Зауважимо, що низькі або відносно знижені ДП в області 4 кГц спостерігалися у 20,3% обстежених пацієнтів 1-ї групи та у 71,4 – 2-ї групи.

Таким чином, низькі показники ДП на частоті 4 кГц є свідченням ураження рецепторного відділу слухового аналізатора у пацієнтів з СНП на фоні ЦД 2 типу. Більш вираженими зниження ДП були у пацієнтів з ускладненим перебігом ЦД 2 типу.

Висновки

1. При визначенні диференційних порогів сприйняття сили звуку за методикою Люшера у хворих з ЦД 2 типу реєструвалися низькі показники ДП на частоті 4 кГц, що свідчать про порушення функції завитки.
2. У пацієнтів з ускладненим перебігом ЦД 2 типу мають місце більш виражені зниження ДП, порівняно з групою пацієнтів з більш легким перебігом захворювання, демонструючи більш виражені зміни у рецепторі слухової системи.
3. Низькі показники диференційних порогів сприйняття сили звуку за методом Люшера свідчать про наявність феномену прискореного зростання гучності, а отже – ураження рецепторного відділу слухового аналізатора, що погіршує самопочуття пацієнтів і є прогностично несприятливою ознакою.
4. Значення диференційного порогу сприйняття сили звуку на частоті 4 кГц має важливе діагностичне значення для виявлення ураження рецепторних структур слухової системи у хворих на ЦД 2 типу.

Ключові слова: цукровий діабет, сенсоневральна приглухуватість, слуховий аналізатор, надпорогова аудіометрія.