Заболотна ДД, Смагіна ТВ, Нестерчук ВІ, Зарицька ІС
ВПЛИВ СУПУТНІХ ГІПОТИРЕОЗУ ТА ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ НА ПЕРЕБІГ ХРОНІЧНОГО РИНОСИНУСИТУ У ПАЦІЄНТІВ З COVID-19 В АНАМНЕЗІ
Анотація
Актуальність: Порушення гормонального балансу може значно впливати на фізіологію верхніх дихальних шляхів. Також має місце взаємозв’язок між респіраторною коронавірусною інфекцією COVID-19 та іншою патологією дихальних шляхів, зокрема з хронічним риносинуситом (ХРС). Потребують вивчення особливості перебігу ХРС та його лікування на тлі супутньої ендокринної патології COVID-19 в анамнезі.
Мета: Мета дослідження полягала у визначенні особливостей перебігу хронічного риносинуситу на тлі супутньої ендокринної патології у хворих, котрі перенесли COVID-19, та визначення ефективності лікування таких хворих.
Матеріали і методи: Усі пацієнти у дослідженні були розподілені на 2 групи по 40 осіб. До 1-ї групи увійшли пацієнти з ХРС, котрі страждали на супутні ендокринні захворювання, а саме: гіпотиреоз та/або цукровий діабет. Результати обстеження та хірургічного лікування хворих на ХРС 1-ї групи порівнювались з такими серед пацієнтів з ХРС без супутньої ендокринної патології (2-а група). Для визначення особливостей перебігу ХРС серед пацієнтів в групах дослідження застосовувалась оцінка особливостей анамнезу та клінічних проявів ХРС, якості життя хворих з використанням опитувальника SNOT-22, сахариновий тест для оцінки стану мукоциліарного кліренсу (МЦК) у порожнині носа під час первинного огляду та через 3 місяці після хірургічного лікування. Через 3 місяці після лікування виконувалась оцінка ступеня покращення стану пацієнта за шкалою CGI-I.
Результати і обговорення: Серед пацієнтів із супутньою ендокринною патологією мав місце негативний вплив перенесеної коронавірусної інфекції на перебіг ХРС, котрий проявлявся в суб’єктивному погіршенні симптомів ХРС та уповільненні видужання від загострення ХРС після епізодів COVID-19. ХРС у пацієнтів з супутньою ендокринною патологією характеризується більш важким клінічним перебігом, гіршою якістю життя та більш повільним відновленням після хірургічного лікування.
Визначено, що у пацієнтів з порушенням функції щитовидної залози та цукровим діабетом спостерігається більш повільне відновлення мукоциліарного кліренсу після хірургічного втручання з приводу ХРС у порівнянні з хворими без супутньої ендокринної патології
За даними аналізу опитувальника SNOT-22 супутні дисбаланс гормонів щитовидної залози та цукровий діабет сприяють гіршій якості життя пацієнтів з ХРС, зокрема після хірургічного лікування
Висновки: Таким чином, однією з умов ефективного лікування хворих на ХРС на фоні гіпотиреозу та цукрового діабету є вчасне виявлення та адекватна компенсація наявної гормональної дисфункції. У разі наявності несприятливого клінічного перебігу ХРС та уповільнення післяопераційного відновлення, швидкого рецидиву після хірургічного втручання слід проводити обстеження хворих стосовно виявлення субклінічної ендокринної патології.
Ключові слова: хронічний риносинусит, COVID-19, гіпотиреоз, цукровий діабет.