Щелкунов АП
ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА МІЖ ШИЛО-ПІД’ЯЗИКОВИМ СИНДРОМОМ ТА ЗАХВОРЮВАННЯМИ З ПОДІБНОЮ СИМПТОМАТИКОЮ
Щелкунов Анатолій Петрович
Одеський національний медичний університет
Кафедра оториноларингології, ассистент кафедри
Кандидат медичних наук
e-mail: anatolii_shelkunov@i.ua
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7014-5729
Анотація
Шилопід’язиковий синдром (Синдром Ігла-Стерлінга) – захворювання, причиною якого є подразнення подовженим шилоподібним відростком скроневої кістки навколишніх нервових, судинних і м’язових структур. Синдром проявляється хронічним болем у глибокому відділі бічної області обличчя, з одного або з обох боків, що іррадіює в корінь язика, глотку, піднебінну мигдалину з одного або з двох сторін, а також вухо.
Актуальність: у зв’язку з різними зонами іррадіації болю при розвитку шило-під’язикового синдрому назріла необхідність у розробці та вдосконаленні найбільш оптимальних методик його диференційної діагностики із захворюваннями з подібною симптоматикою і можливого виключення проведення непотрібного консервативного та хірургічного лікування.
Мета: уніфікація та вдосконалення доступних, найбезпечніших методик диференційної діагностики шило-під’язичного синдрому із захворюваннями з подібною симптоматикою (хронічний тонзиліт).
Завдання:
Результати
В цій роботі представлено клінічний досвід автора, який націлено на полегшення лікарям оториноларингологам диференційної діагностики шило-під’язикового синдрому з хронічним тонзилітом.
У лікарів оториноларингологів дуже часто на прийомі бувають хворі зі скаргами на болі в горлі, з одного або з обох боків, відчуттям стороннього тіла, що мають візуальну картину хронічного тонзиліту. Це дозволяє лікарю візуальну симптоматику хронічного тонзиліту сприймати як домінуючу. Призначається відповідне лікування, після якого належного ефекту не досягається, больова симптоматика зберігається.
Це має лікаря підштовхнути до думки, що хронічний тонзиліт не є причиною подібної симптоматики.
У 2021 р. в Україні прийнято протокол надання медичної допомоги пацієнтам з тонзилітом, виходячи з якого біль в мигдалині з одного або з двох боків не є показанням до хірургічного лікування. Тому при виборі тонзилектомії як методу лікування необхідно враховувати кілька показників, а не лише біль. Шило-під’язиковий синдром розвивається у людей переважної старшої вікової категорії. Тому за наявності кількох показань до тонзилектомії, при яких превалюючою скаргою буде біль у мигдаликах, а також враховуючи вік пацієнта, слід припускати наявність шилопід’язикового синдрому та обстежувати хворого відповідним чином.
Висновки
– скарги характерні для шилопід’язикового синдрому (біль у мигдалику, що віддає в глотку, щелепу, вухо, потилицю);
– анамнез (вік хворого, час від початку хворобливих відчуттів протягом тривалого часу – кілька років, болючість незалежно від загострень тонзиліту);
– огляд та пальпація за методикою, описаною вище;
– КТ-діагностика шилоподібних відростків з контрастом та функціональними пробами;
– при виявленні гіпертрофії шилоподібного відростка, вирішення питання консервативного або хірургічного лікування – резекції шилоподібного відростка через передню дужку із збереженням мигдалини, або з тонзилектомією за наявності показань до тонзилектомії.
Ключові слова: подовження шилоподібного відростка, судинно-нервовий пучок, функціональні проби, біль у горлі, патофізіологічні механізми болю, тонзилярна проблема та шилопід’язиковий синдром.