Анотація

Вступ: Хронічний риносинусит (ХРС) є гетерогенним захворюванням, що характеризується локальним запаленням верхніх дихальних шляхів. Одним із методів лікування ХРС є ендоназальна максилотомія. Однак регенерація пошкоджених під час операції тканин залишається важливим питанням, тому визначення маркерів запальної відповіді біохімічних показників антиоксидантної та регенераторної активності є вкрай важливим. Активність процесу альтерації та ступінь післяопераційного пошкодження характеризується концентрацією глікозаміногліканів та вільного L-оксипроліну, а стан системи оксидативного стресу та антиоксидантного захисту – вмістом нітритів та сульфідного аніона.

Мета роботи: визначення вмісту маркерів антиоксидантної та регенераторної активності в зоні слизової оболонки порожнини носа у хворих на хронічний риносинусит.

Матеріали і методи: Основну групу склали 47 пацієнтів з ХРС, яким призначали стандартне лікування та топічний N-ацетилцистеїн до 10-ї доби після хірургічного втручання. Контрольну групу склали 49 пацієнтів, яким призначали стандартне лікування та 0,9-відсотковий розчин натрію хлориду. Визначали рівень біохімічних показників у зоні слизової оболонки носа (L-оксипроліну, глікозаміногліканів, нітритів та сульфідного аніона) до лікування, на 3-тю, 10-ту та 28-му добу після ендоназальної максилотомії та для кращого доступу до пазухи додаткової септопластики. Статистичну обробку отриманих результатів було проведено з використанням критерію Стьюдента для двох незалежних вибірок, U-критерію Манна-Вітні та критерію Вілкоксона. Відмінності вважалися значущими при p<0,05.

Отримані результати: Виявлено збільшення концентрації нітритів на 3-ю добу дослідження, що є прямим наслідком високої активності iNOS у цей термін. Відсутність статистично значущих змін у концентрації нітритів на 28-у добу свідчить про ефективну утилізацію надлишково утвореного оксиду азоту та про посилення антибактеріального захисту слизової оболонки за рахунок високої активності iNOS у віддалені строки лікування. Виявлено підвищення концентрації ГАГ на 3-ю, 10-у та 28-у добу дослідження в основній групі порівняно з контрольною та зниження відносно результатів на 1-у добу після операції. Зменшення концентрації вільного L-оксипроліну в основній групі на 3-ю, 10-у, 28-у добу відносно 1-ї доби післяопераційного періоду свідчить про переважання процесів розпаду колагену над процесами його синтезу, що запобігає розвитку фіброзу. Про розвиток більш інтенсивного оксидативного стресу свідчила підвищена концентрація сульфідного аніону в пацієнтів контрольної групи з 3-ї по 10-у добу.

Висновки: застосування топічного N-ацетилцистеїну разом із комплексною терапією в післяопераційний період з приводу лікування ХРС сприяє нормалізації показників антиоксидантної та регенераторної активності, що, в свою чергу, призводить до покращення загоєння тканини та скорочення терміну відновлення пацієнтів.

Ключові слова: хронічний риносинусит, слизова оболонка порожнини носа, максилотомія, оксидативний стрес, iNOS, L-оксипролін, N-ацетилцистеїн.