№3(7) 2024

DOI 10.37219/2528-8253-2024-3-83

Шидловська ТА, Кашталян МА, Горолюк ДО, Войтович АВ
НАДАННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ КОНСЕРВАТИВНОЇ ТА ХІРУРГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОРАНЕНИМ
З ОСНОВНИМ ЧИ СУПУТНІМ ДІАГНОЗОМ АКУБАРОТРАВМА
Шидловська Тетяна Анатоліївна
Державна установа «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України»
Зав. лабораторії голосу та слуху
Доктор медичних наук, професор
E-mail: lorprof3@ukr.net 
Orchid ID: https://orcid.org/0000-0002-7894-359X
Кашталян Михайло Арсентьйович
Одеський національний медичний університет
Завідувач кафедри загальної, дитячої та військової хірургії з курсом урології
Доктор медичних наук, професор
Email: surgdep@onmedu.edu.ua
Orchid ID: https://orcid.org/0000-0002-2945-2161
Горолюк Дмитро Олександрович
Військово-медичний клінічний центр Північного регіону; м. Харків
Начальник клініки щелепно-лицьової хірургії, стоматології, отоларингології та очних хвороб
Полковник медичної служби
Email: dgoroluk@gmail.com
Orchid ID: https://orcid.org/0009-0002-4217-3762
Войтович Андрій Віталійович
Українська військово-медична академія; м. Київ
Магістр кафедри військової хірургії
Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону; м. Вінниця
Ординатор отоларингологічного відділення;
Email: andrey.voytovich1@gmail.com
Orchid ID: https://orcid.org/0009-0008-1452-6202

Анотація

Актуальність: Після повномасштабного вторгнення рф на територію України і початку бойових дій високої інтенсивності кількість поранених з бойовими, в тому числі вибуховими травмами (ВТ) зросла в геометричній прогресії. Вибухова травма характеризується багатьма проявами, при цьому можуть одночасно уражатися багато органів і систем, поранення нерідко є комбінованими і поєднаними. Одним з найбільш поширених проявів вибухової травми є акубаротравма, яка має місце як основний чи супутній діагноз у більшості поранених в зоні проведення бойових дій. Акубаротравма – складний за патогенезом і клінічними проявами стан, який вимагає своєчасної діагностики і комплексного лікування. Однак відповідне лікування не завжди своєчасно надається отоларингологом у випадку комбінованих та поєднаних поранень, зважаючи на ступінь небезпеки інших уражень та особливостей маршруту військовослужбовця на етапах медичної евакуації.

Мета роботи – вивчити маршрути та ефективність надання спеціалізованої медичної допомоги військовослужбовцям з акубаротравмою, яка є основним чи супутнім діагнозом.

Матеріали і методи: Проаналізовано дані обстеження та лікування 103 військовослужбовців з основним або супутнім діагнозом акубаротравма, яким надавалася спеціалізована медична допомога. Дослідження передбачало оцінку обсягу і порядку надання спеціалізованої медичної допомоги, результатів лікування за різних умов надання медичної допомоги. Аналізували дані анамнезу, результати інструментального обстеження, час перебування на стаціонарному лікуванні та ефективність лікування.

Результати та їх обговорення: Згідно отриманих нами даних, більшості пацієнтів спеціалізована медична допомога була надана протягом перших 10 діб після акубаротравми (84%). Однак далеко не завжди така допомога була надавалась отоларингологом. Лише 40% військовослужбовців проходили лікування у спеціалізованому отоларингологічному відділенні з приводу акубаротравми. Більшість поступала до хірургічних відділень (24%), частина – до опікових (5%), травматологічних (12%), офтальмологічних (3%), щелепно-лицьових (3%) та торакальних (12%) відділень з відповідними основними діагнозами. Огляд лікарем-отоларингологом було проведено всім бійцям у проаналізованих нами випадках, однак лише у 33% у перші 3 доби, в інших випадках – уже під час перебування на стаціонарному лікуванні. В 36% випадків акубаротравма супроводжувалась посттравматичними розривами барабанних перетинок, у 94% з них було проведено хірургічне лікування (мірингопластика, тимпанопластика). Поєднане ураження мало місце у 96% постраждалих, переважно у вигляді неврологічної (52%) та травматологічної (26%) патології, осколкових поранень (60%), термічних травм (6%). Стан практично всіх поранених був середнього ступеню важкості (99%). Термін лікування в стаціонарі складав в середньому 19,6±0,3 діб. З покращенням виписано зі стаціонару 89% пацієнтів, без суттєвої позитивної динаміки – 11%. Найкращий результат лікування мав місце у тих військовослужбовців, яких було оглянуто отоларингологом в ранні терміни, і яким було своєчасно призначене цілеспрямоване спеціалізоване лікування.

Ми розподілили всіх обстежених хворих на 2 групи. До 1-ї групи був включений 91 військовослужбовець, у яких мала місце позитивна динаміка після лікування, до 2-ї – 12 осіб, у яких лікування не було ефективним. Всі показники у цих групах були проаналізовані окремо і було проведено їх порівняння між собою.

Спеціалізовану допомогу було надано в перші 10 діб 92% пацієнтів 1-ї групи і лише 25% – 2-ї. У більшості пацієнтів 2-ї групи (75% випадків), у яких було відстрочене надання допомоги – понад 10 діб з моменту отримання акубаротравми, не відбулося покращення після проведеного лікування.

Значний вплив на ефективність лікування мала наявність супутніх ушкоджень, особливо поранень і травматологічної патології. Так, поранення опорно-рухового апарату спостерігалися у 25% військовослужбовців 1-ї групи та у 33% – 2-ї, а поранення м’яких тканин, переважно осколкові, різної локалізації – у 59% хворих 1-ї групи та у 67% – 2-ї.

Обстежені пацієнти в переважній більшості отримували медикаментозне лікування акубаротравми згідно затверджених протоколів – 87% у 1-й групі, 67% – у 2-й. Початок спеціалізованого лікування акубаротравми відбувався у перші 7 діб у 77% військовослужбовців 1-ї групи і у 25% – 2-ї (особи з недостатньою ефективністю лікувальних заходів). У терміни після 7 діб лікування акубаротравми починалося у 16% пацієнтів 1-ї групи та у 75% – 2-ї.

Серед досліджуваних чинників одне з найбільш вагомих значень для ефективності проведеного лікування має термін початку надання спеціалізованої допомоги від моменту виникнення акубаротравматичного ураження слухової системи. Так, середньостатистичний показник такого періоду у групі пацієнтів з ефективним результатом лікування склав 3,5 діб і був достовірно (P<0,05) меншим за такий показник у групі хворих, у яких лікування було неефективним – 12,3 діб.

Отже, на ефективність медичної допомоги при бойовій акустичній травмі, згідно нашого дослідження, впливала низка чинників, серед яких найбільш вагомими є термін початку надання спеціалізованої допомоги від моменту травми та наявність і характер супутніх ушкоджень.

Висновки

  1. Пацієнтам з акубаротравмою, отриманою в бойових умовах, проводиться лікування згідно затверджених клінічних протоколів надання допомоги військовослужбовцям з акубаротравмою на І, ІІ та ІІІ-V рівнях, введених в дію Наказом Командування Медичних Сил ЗСУ від 05.06.2020 року № 87, яке є в цілому ефективним.
  2. На ефективність лікування акубаротравми при бойовій травмі впливає низка чинників, серед яких найбільш вагомими є термін початку надання спеціалізованої допомоги від моменту травми та наявність і характер супутніх ушкоджень та поранень.
  3. Найкраща ефективність лікування акубаротравми спостерігається при якісному сортуванні поранених на перших етапах медичної евакуації, своєчасному спрямуванні поранених на спеціалізований рівень, застосуванні інструментального обстеження для діагностики та якнайшвидшому застосування цілеспрямованого лікування згідно затверджених клінічних протоколів.
  4. Якщо поранений з акубаротравмою має комбіновані та поєднані ураження і проходить лікування у непрофільних відділеннях, бажаним є огляд отоларинголога і за можливості, застосування спеціальних лікувальних заходів на протязі перших 10 діб після травми.
  5. Найкраща ефективність лікування акубаротравми спостерігається при початку спеціалізованих лікувальних заходів у перші 7 діб після моменту травми.

Ключові слова: бойова травма, акустична травма, слуховий аналізатор, вибухова травма.

Література

  1. Tsymbalyuk VI, editor. [Atlas of combat surgical trauma (experience of anti-terrorist operation/joint forces operation)]. Kharkiv: Collegium; 2021. 385 p. [In Ukrainian].
  2. Zarutskyi YL, Belyi VYa, editors. [Military field surgery]. Kyiv: Phoenix; 2018. 546 p. [In Ukrainian].
  3. Galushka AM, Podolyan YuV, Shvets AV, Ivantsova GV, Rychka OV. [Retrospective analysis of the prevalence of symptoms characteristic of acoustic-barotrauma in wounded and sick servicemen participating in anti-terrorist operations (joint forces operation)]. Military medicine of Ukraine. 2019;(2):17-24. [Article in Ukrainian].
  4. Galushka AM, Podolyan YuV, Shvets AV, Gorshkov O.O. Features of combat trauma accompanied by acubarotrauma in military personnel participating in combat operations. Military medicine of Ukraine. 2019;(3):56-66. [Article in Ukrainian].
  5. Galushka AM, Podolyan YuV, Savitsky VL, Shvets AV, Shidlovskaya TA, Petruk LG, Bazunova NV, Sokolyuk AV, Lukyanchuk IA, Gorshkov AA. Organization of medical care for military personnel with acoustic trauma in the combat zone. Methodological recommendations. Kyiv: Editorial and publishing group of the Ukrainian Military Medical Academy; 2020. 40 p. [In Ukrainian].
  6. Gumenyuk KV, Gorolyuk DA, Shidlovskaya TA, Khoroshun EM, Podolyan YuV, Korol SA, Zarutsky YaL. Acubarotrauma in conditions of a full-scale war. Treatment and diagnostic tactics at the first and second levels of medical care. Methodological recommendations. Kyiv: Publishing House «Lyudmila»; 2024. 31 p. [In Ukrainian].
  7. Guryev SO, Kravtsov DI, Martsinkovsky IP, Ordatiy AV, Gerasimenko OS. Ensuring continuity of stages of medical care as a result of military actions in the anti-terrorist operation zone. Problems of military health care. Collection of scientific papers of the Ukrainian Military Medical Academy. 2017;48;146-152. [Article in Ukrainian].
  8. Petruk LG. [Diagnostics and treatment sensorineural hearing and vestibular disturbances in patients with acoustic trauma in area of combat actions] [dissertation]. Kiev; 2021: 35 p. [In Ukrainian].
  9. Khomenko IP, Verba AV, Khoroshun EM. [Characteristics of combat surgical trauma, shortcomings and achievements in the treatment of the wounded and injured in the conditions of an anti-terrorist operation]. Nauka i praktyka. Mizhvidomchyi medychnyi zhurnal. 2016;(1-2):27-34. [Article in Ukrainian].
  10. Shvets AV, Kikh AYu, Parkhomenko YuO, Lukyanchuk IA. [Features of restoration of spatial stability disorders in military personnel with consequences of closed craniocerebral trauma and acubarotrauma]. Ukrainian journal of military medicine. 2020;1(1):40-9. [Article in Ukrainian].
  11. Shydlovska TA, Shydlovska TV, Kozak MS, Ovsianyk KV, Petruk LG. [Indicators of bioelectrical activity of the brain according to EEG data in patients with acute trauma received in real combat conditions, taking into account the effectiveness of medical measures]. Otorhinolaryngology. 2022;5 (3-4):11-10. doi: 10.37219/2528-8253-2022-3-11. [Article in Ukrainian].
  12. Honeth L, Strom P, Ploner A, Bagger-Sjöbäck D, Rosenhall U, Nyrén O. Shooting history and presence of high-frequency hearing impairment in Swedish hunters: A cross-sectional internet – based observational study. Noise Health. 2015 Sep-Oct;17(78):273-81. doi: 10.4103/1463-1741.165043.
  13. Mrena R, Savolainen S, Kiukaanniemi H, Ylikoski J, Mäkitie AA. The effect of tightened hearing protection regulations on military noise-induced tinnitus. Int J Audiol. 2009;48(6):394-400. doi: 10. 1080/14992020902777225.
  14. Rezaee M, Mojtahed M, Ghasemi M, Saedi B. Assessment of impulse noise level and acoustic trauma in military personnel. Trauma Mon. 2012; 16(4):182-7. doi: 10.5812/kowsar.22517464.2674.
  15. Shydlovska TA, Petruk LG. Acoustic trauma in the combat zone. Medical care for sensorineural hearing disorders: diagnosis, treatment, stages, prevention. Guidelines. Kyiv: Logos; 2020. 80 p.